Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках (А. М'ястківський). 
Осіннє листя, змокле під дощем, світилося сумним світлом (І. Вільде).
Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі(Дніпрова Чайка).
Я люблю українське село, повне шуму, повне дум (В. С.) 
Увесь цей степ, залитий сонцем, огорнутий голубими дим -ками весняних випарів, навіває на людину до життя. ( Гр. Тютюнник) 
На березі хвилястої Десни стояло оповите в сни місто. ( М. Рильський) 
Мріють про весну опушені білим хутром берези 
й осики клени і липи. 
(За А. Волковою )