Коли фарби життя блякнуть, я беру Гріна. Відкриваю його на будь-якій сторінці, так навесні протирають скло в будинку. Усе стає світлим, яскравим, усе знову таємниче хвилює, як у дитинстві. Грін — один з небагатьох, кого варто мати в похідній аптечці проти ожиріння серця й утоми. З ним можна їхати в Арктику і на цілину, йти на побачення. Він поетичний, він мужній". Так виразив багатотвірну силу впливу Гріна на читача письменник Данило Гранін.
Думаючи про Олександра Гріна, ми насамперед згадуємо його повість-казку "Пурпурові вітрила". Ця казкова феєрія стала символом його творчості. Вона увібрала в себе все краще, що є в інших творах Гріна: красиву мрію і правдиву реальність, любов до людини і віру в її сили, надію на краще і любов до прекрасного.
Назва повісті багатозначна. Щоб вітрильне судно почало рухатися, його вітрила повинен наповнити вітер. А життя людини повинне бути наповнене глибоким змістом, тоді воно має сенс. Якщо життя нудне і безрадісне, змістом його стає мрія. Мрія може так і залишитися красивою нездійсненною казкою. Але може і здійснитися.
"Пурпурові вітрила" Гріна — символ мрії, що стала реальністю. Мрія Ассоль "ожила" тому, що дівчинка "уміла любити", як учив її батько, уміла "чекати всупереч усьому". І вона змогла зберегти свою віру в прекрасне, живучи серед людей, що "не вміли розповідати казки і співати пісні".
Пурпуровий колір шовку, обраний Греєм для вітрил "Секрету", став кольором радості і краси, якого так не вистачало в Каперні.
Білий вітрильник під пурпуровими вітрилами — символ любові й нового життя для Ассоль, що дочекалася свого щастя.
"Пурпурові вітрила" Гріна — це ще утвердження правильного способу досягнення щастя: "робити чудеса своїми руками". Так вважав капітан Грей, що здійснив мрію незнайомої йому дівчини. Так думав матрос Лонгрен, що зробив колись іграшкову яхту з пурпуровими вітрилами, яка принесла щастя його дочці.