Пам’ятаю,
казала моя мати: «Цей
світ, як маків цвіт. Зранку
цвіте, до вечора опаде!» (О. Довженко). 2. «Все, все ми віддаємо тобі,
Батьківщино! -
промовив він раптом якимось дивним голосом ні до кого. - Все! Навіть наші серця» (О. Гончар). 3. «Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!» (І. Франка). 4. «Роби добро, - мені казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!» (Д. Павличко). 5. «Ніщо так не красить людину, як
натхнення,» - подумала Ярослава (О. Гончар). 6. Я подумав тоді: «Тіні коротшають так само непомітно,
як і людське життя» (Гр. Тютюнник). 7. «Чому звеліти власним почуттям: Лишіться! - не дозволено людині?» (М. Рильський). 8. «Яке то щастя дано людині! - заговорив знову Блаженко,
заворожений картиною неосяжного світлого простору. - Отакий світ!.. Скільком би
вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити!» (О. Гончар).