Україна для мене — це не тільки міфічні розмови про славетну історію чи про національні символи, це переживання й доторк до цих символів та історії. Одного разу старший брат повіз мене вихідними днями на Хортицю — я побачив те місце, про яке стільки складено легенд та дум, відвідав музей козацтва. Чи багато людей знайшло вільні три дні, аби відвідати Хортицю? Для мене в цьому й полягає патріотизм: коли цікавість щира, а не тільки на словах. Я був вражений і захоплений цією подорожжю і часто переглядаю фотографії. Я мав змогу не тільки доторкнутися до історії, про яку говорять, а й відчути її. Історія козацтва і раніше цікавила мене, як кожного хлопчика, що захоплюється лицарями, але тепер я відчуваю й уявляю все по-іншому.Україна для мене — це не тільки вся безмежна територія нашої держави, а й, насамперед, моє рідне місто і місця, де я виріс. Я впевнений, що висловити любов до своєї землі можна не тільки урочистою промовою чи текстом, а й повсякденними справами, дбайливим ставленням. Якби кожен, хто хоч раз говорив про «гаї та лани», посадив хоча б одне деревце, наша країна стала б набагато красивішою!