АНТИНО́МІЇ – «(грец. antinоmіa) – протилежні начала, внутрішні суперечності мови, боротьба між якими приводить до її змін
АРХАЇ́ЗМ – «(від грец. άρχάίος – стародавній) – мовна одиниця, що на даному етапі є застарілою в мові або зовсім вийшла із загального вжитку. Відповідно до мовного рівня розрізняють: а) лексичні А. (див. застарі́лі слова́); б) фразеологічні
ВАРВАРИ́ЗМ – «(гр. barbarismos – властивий іноземцеві) – «іншомовне або створене за іншомовним зразком слово чи зворот, що не стали загальновживаними, не відповідають нормам даної мови, зберігаючи своє національно-конотативне забарвлення.
ВЛА́СНЕ ЛЕКСИ́ЧНІ ДІАЛЕКТИ́ЗМИ – «слова, що позначають поняття, яким у літературній мові відповідають інші лексичні одиниці, з іншим планом вираження.
ГІДРОНІ́МІЯ – «сукупність гідронімів на певній території, напр.,
ДИТЯ́ЧА ЛЕ́КСИКА – «слово, характерне для мови дітей раннього віку, утворене за допомогою деформації звичайних слів або звуконаслідування, альтерації.
ЖАРГО́Н – «(франц. jargon, первісно – пташина мова, цвірінькання, незрозуміла мова, від галло-романського garrire – базікати) – один із різновидів соціальних діалектів, що відрізняється від загальновживаної мови використанням специфічної експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку, фразеології, іноді й особливостями вимови.
ЗАПЕРЕ́ЧНІ СЛОВА́ – «слова, що виражають заперечення, до них належать частки не, ні, ані, які передають заперечення, займенники і прислівники ніхто, ніщо, ніякий, ніде, ніколи, нікуди, аніскільки, анітрохи.
ЗАПОЗИ́ЧЕННЯ – «звук, морфема, слово або його окреме значення, фразеологізм, синтаксична конструкція, перенесені з однієї мови в іншу, а також сам процес подібного перенесення.
КОНТЕ́КСТ – «(лат. contektus – поєднання, зв’язок) – мовне оточення або ситуація, в яких уживається лінгвістична одиниця. К. не зводиться лише до безпосереднього мовного оточення і не може розглядатися поза такими факторами, як мовленнєва ситуація, культурно-історичний чинник тощо, які істотно впливають на розуміння мовної одиниці.