Автор - maksbub
Духовне життя людини визначається рухами його душі, і рухом завжди вгору. У багатьох оповіданнях Чехова рух душі героїв в якийсь момент починає йти вниз і в кінці припиняється - настає духовна смерть. Смерть ця проявляється в деградації почуттів - будь то чарівність, як в "Аґрусі", або байдужість до самотності і нездатність любити - в "Іонич". Чехов дає зрозуміти, що на людину негативно впливають вульгарність і буденність середовища (герої чеховських провінцій обмежені і малодушних. Такі люди є всюди і завжди, і їх більшість), "нахабство і неробство сильних, неуцтво і скотоподобія слабких, бідність неможлива, тіснота, виродження , пияцтво, лицемірство, брехня ... ", тобто" глухонімота "до страждань інших людей.
Я думаю, що Чехов, створюючи свої розповіді, хотів показати нам, - і я згодна з ним - що людині потрібно всього лише пам'ятати про страждання ближнього, щоб врятувати свою душу від смерті, щоб залишитися людиною.