Автор - SupremeBanda
На Щуку (алегорія) хтось бомагу в суд подав,
Що буцім би вона такеє виробляла,
Що у ставку ніхто життя не мав:
Того заїла в смерть (фразеологізм), другого обідрала.
Піймали Щуку молодці
Та в шаплиці
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби й мокренькі стали.
На той раз суддями були
Якіїсь два Осли(алегорія),
Одна нікчемна (епітет) Шкапа (алегорія)
Та два стареньких (епітет) Цапа,(алегорія)-
Усе народ, як бачите, такий
Добрячий та плохий (епітети).
За стряпчого, як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця (алегорія)...
А чутка у гаю була така,
Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле — то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких (епітет)
Або линів гарненьких (епітет) ...
Чи справді так було, чи, може, хто збрехав
(Хто ворогів не мав!),-
А все-таки катюзі,
Як кажуть, буде по заслузі (фразеологізм).
Зійшлися судді, стали розбирать:
Коли, і як воно, і що їй присудити? (риторичне питання)
Як не мудруй, а правди ніде діти (фразеологізм).
Кінців не можна поховать (фразеологізм)...
Не довго думали — рішили —
І Щуку на вербі повісити звеліли.
— Дозвольте і мені, панове, річ держать,-
Тут обізвалася Лисиця.-
Розбійницю таку не так судить годиться:
Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити!
— Розумна річ! (риторичний вигук)— всі зачали гукать.
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку.