Для людини природним є прагнення до матеріального благополуччя. До заможних людей у нашому суспільстві ставляться по різному: хтось з осудом і заздрістю, а хтось з повагою і навіть захопленням. Часто можна почути докір з уїдливими нотками: так йому ж батьки допомогли; у нього он який був старт у житті-не те, що в мене; йому пощастило...

Головне питання: А може, не треба скаржитись на долю? Хіба вона не в наших руках?

Напишіть будь-ласка аргумент (бажано, що доля не в наших руках) і приклад до нього з історії, або з суспільно-політичного життя, прикладу з життя.

Приклад з історії не можу назвати...Взагалі,я за позицію "все в наших руках",але Ви просили аргумент до протилежної позиції,тому-ось:

Аргумент:Іноді в житті людини присутні якісь обставини,за яких йому складніше домогтися успіху/матеріального благополуччя,ніж людині,в житті якого відсутні дані обставини.  

З життя можна навести такий приклад:Припустимо,хтось народився в столиці/місті-мільйоннику,а хто-то в невеликому місті з населенням 20 тисяч осіб.Природно у першої людини вже буде більше можливостей для того,щоб чого-небудь досягти,так як в столиці/великому місті країни краще розвинена освіта,більше гідних вузів,роботодавці пропонують більший розмір заробітної плати,більше варіантів для працевлаштування і, отже, шансів на успішну кар'єру і випливає з нього, матеріальне благополуччя в більшості випадку більше,ніж у людини,який народився в маленькому місто.Ні,це не означає,що той другий чоловік з маленького міста не зможе домогтися такого ж.Просто,можливо, йому доведеться докласти все ж більше зусиль, ніж першому.