Спершу, розглянемо нещасного
рицаря, як нещасного божевільного, що блукає по світу задля вгамування своїх
рицарських фантазій та поривів допомогти. З одного боку Дон Кіхот заслуговує на
співчуття, так як людина не при собі, і тільки шкодить цьому світові(у чому
невинний, і отримує на горіхи). Це, постать Дон Кіхота з темного боку, але ж..
З іншого боку, головний герой роману Сервантеса заслуговує на величезну повагу,
так як людина має свої мрії, свій, чудовий, внутрішній світ, йде впевнено до
своєї "мети", і вірить у свою мету. Я для себе обираю другий варіант
тлумачення образу Дон Кіхота, адже його характеру притаманні такі риси, які
майже усі люди сьогодення втратили, і повернути вже не в змозі... Мені дуже
симпатичний образ доблесного лицаря Дон Кіхота. Якби не було на світі таких
людей, наше життя було б набагато біднішим.