-Привіт,юначе!
-Доброго дня,невідома пані.
-А чи знаєш ти,що таке Україна?
-Так,знаю.Це безкрає синє небо,і золоте колосся пшениці.Це моя рідна домівка,моя Батьківщина.
-Чи відомо тобі про події,які відбуваються у твої країні?
-Так,відомо.Терористи свідомо знищують нас через те,що ми-сильна нація,яка прагне кращого життя!!!
-Дитино,ти ще зовсім юна,а вже знаєш такі речі.
-Мене батьки виховують з самого дитинства бути патріотом своєї держави.
-Повага батькам твоїм.А скажи,ти знаєш,що потрібно зробити,щоб збереги нашу неньку -Україну?
-Хоч я ще зовсім малий,я знаю,що нам,народу українському,потрібно згуртуватись,об'єднатись,докласти чимало зусиль для того,щоб дати гідну відсіч ворогові.Потрібно завжди бути разом і до кінця,бо разом ми-сила. Схід,Захід і Крим повинні об'єнатися,нас тоді буде багато,і ніхто не наважиться виступити проти нас.
Знаєте,пані,хочу сказати Вам одну річ,наостанок...Я вірю,що з нами Бог,з нами дух українських козаків..І яка різниця,хто проти нас?
Знаю,що ми вистоїмо!Слава Україні!
-Героям Слава,синку!Дякую тобі.
(можеш доповнити....на щоках цієї жінки забриніли сльози...Їй було дуже приємно чути такі сильні,змістовні слова від зовім ще юної дитини...це надало Їй сили...а ім'я ції Жінці-Україна..)