Купив тато Андрійкові ведмедика-скрипаля. Кумедний такий, у смугастих штанях, в одній лапі скрипка, в другій — смичок. На спині у ведмедика—дірочка. Вставиш туди ключик, заведеш — ведмедик на скрипці грає ще й пританцьовує.
Старший брат Микола, який у технічному училищі вчиться, кепкував з Андрійка:
— Великий уже, в школу ходиш, а цяцьками бавишся.
Андрійко насуплювався і відповідав:
— А як він мені подобається!..
І так Андрійко полюбив свою веселу іграшку, гак звик до неї, що не міг за уроки сісти, поки ведмедик йому не потанцює.