Їхав козак за Дунай,
Сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький.
Неси та гуляй!»
«Постій, постій, козаче,
Твоя дівчина плаче.
Як ти мене покидаєш, —
Тільки подумай!»
«Білих ручок не ламай.
Ясних очок не стирай.
Мене з війни зі славою
К собі дожидай!»
«Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного.
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!»
Коментар
Поетична картина, змальована С. Климовським у пісні «Їхав козак за Дунай», відображає типову картину, копи хлопцеві доводилося кидати рідний дім, неньку і йти до війська. Адже козацька служба - це справа честі, священний обов'язок. Тепер його товариші — кінь вороний та зброя ясна. А кохана хай чекає його з війни зі славою Дівчина плаче, страждає, розуміючи, що може й не побачити більше свого миленького, без якого їй не бачити щастя. Пісня побудована на емоційному діалозі, є багато звертань, повторів, ласкаво-зменшувальних слів.
Ідея «Їхав козак за Дунай»: возвеличення щирого почуття, яке випробовується часом і життєвими обставинами.
Основна думка: Тебе ж, мила, не забуду, / Поки жив на світі буду. / Коли умру на війні — /Поплач обо мні.
Жанр «Їхав козак за Дунай»: літературна пісня, інтимна лірика.
Композиція «Їхав козак за Дунай»
Твір побудований у формі діалогу між козаком та його коханою.Художні засоби «Їхав козак за Дунай»Звертання: «Дівчино, прощай», «Ти, конику вороненький…»,
«Постій, постій, козаче…», «Ти будь здоров, мій миленький»,
«Тебе ж, мила, не забуду».
Епітети: «коник вороненький», «білі ручки», «ясні очі».
Повтори: «постій, постій…», «мила… миленький».
Метафора: «ручок не ламай», «ясних очей не стирай». Зменшувально-пестливі форми слів: «миленький», «вороненький», «коник», «ручок».