Центральний персонаж п’єси – Наталка. Вона охарактеризовує себе як: «Не багата я і проста, но чесного роду, не стиджуся прясти, шити і носити воду.» Возний сватається до Наталки, але вона залишається незворушною і вірною Петру. Все село доброї думки про Наталку, зокрема Виборний про неї таке гонко, говорить: «Золото-не дівка! Наградив бог Терпелиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна, і до всякого діла дотепна, - яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить” . До неї сватались і дяк Тахтауловський і підканцелярист Скоробрешенко, проте в її серці місце знаходив лише Петро. Наталка зворушує відданість своєму коханому Петрові. Чотири роки вона жде Петра, що пішов заробляти гроші. Отже, Наталка завдяки таким рисам характеру, як активне ставлення до життя, здатність до боротьби, волелюбність і саме завдяки цьому виборює своє щастя – одружується з Петром.