Життя дається кожній людині для того, щоб залишити після себе гідний слід на землі. Для цього потрібно робити добро, допомагати батькам, поважати старших. Я кожного дня бачу як у маршрутках все частіше стали уступати місця старшим, як допомагають стареньким людям переходити дорогу. На мою думку, у цьому й полягає щастя - жити комусь допомагаючи. Вдихати на повні груди життя, відчувати запах ранішньої весни, милуватися заходом сонця - для мене це теж є щастям. Життя полягає не в тому, щоб стати мультимільйонером, а в простій допомозі людині. Життя дається нам один раз, тому ми не мусимо його марнувати на якісь там модні і стильні вечірки чи яскраво-сліпучі сукні. Можу навести невеличкий приклад зі свого життя. Наприклад, у моєму селі, на городі між грудками землі я помітила невеличку павутинку, яка бриніла, наче скрипка Страдіварі. Комусь це може видатися дивним, що проста дівчина змогла побачити такий дивний феномен. Але в цій живій павутинці, яку колихав вітер, втілено своєрідне щастя - щастя глибокого спокою, чистоти, первозданності думок. Мені хочеться вічно слухати цей звук павутинки. Хто б там, що не казав, а життя таки непередбачуване. Деякі люди можуть бачити те, чого не помічають інші. Я теж відношусь до цих людей. Комусь здадуться ці люди дивними. Але може це дивне життя людей і врятує світ, видозмінить його у кращу сторону. Ось у цьому й полягає щастя.