Уява постійно балансує на межі свідомого і несвідомого, одного асоціативного контексту та іншого, деструктивності та конструктивності. Тому вона завжди створює широкий простір для самовизначення людини як митця. Звісно, самої лише уяви як окремого психічного процесу замало для того, щоб відбулася повноцінна творча діяльність людини; тут уява вступає в плідний союз із іншими творчими психічними процесами -інтуїцією і мисленням. Інтуїтивні осяяння творять передумови бісоціативних зв'язків в уяві, а останні дають напрям точним операціям творчого мислення, опосередкованим знаками (словами, мовою).
Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом будь-якої людської діяльності.
Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини, і насамперед потреба змінити ті чи інші предмети навколишнього світу.
УЯВА - це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала.
Функції уяви полягають у:
• моделюванні кінцевого результату діяльності й тих засобів, які необхідні для її виконання;
• створенні програми поведінки людей, коли проблемна ситуація невизначена;
• створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;
• створенні образів об'єктів з опорою на схеми, графіки, карти, фотознімки території, описи тощо;
• створенні принципово нових предметів та явищ тощо