Автор - sashatikhonov1
Ответ:
відповідь
Объяснение:
Я дуже люблю осінню пору року. Сьогодні я прогулювалася по прекрасному лісі. Там я побачіла гарні дерева, куші з різними ягодами та гарні квіти. Коли я пішла далі в ліс, я побачила там багато білочок та їжачків. Вони підбігли до мене і я сфотографувала їх. Здається, що ліс, готуючись до зими, завмирає. Але це не так. Раптом пішов дощик, я сховалася під ялинку але коли він зупинився вийшло ясне сонце. В лісі можна почути різні мелодії, наприклад, пісні пташок, спів сови та звук дощу. Небо, начебто просторе море. Завдяки листю у лісі багато багрянцю і жовтизни. Щоб не казали, а осінь завжди гарна та ніжна в суворій чарівності лісу. Потрібно тільки побачити красу цієї похмурої або, навпаки, сонячної погоди, відчути її особливий запах.
Принадність увядающей осінньої пори описувалася багатьма поетами й прозаїками, є в цій порі року якась особлива, злегка смутна, романтика, що наштовхує на міркування. Однак не варто думати, що осінь – це винятково тужливе явище, що супроводжують тільки безперервні дожі й похолодання. Адже крім “мокрої й сльотавої осені” існує й всіма улюблена “золота осінь”.
Для того щоб насолодитися прощальної часом і помилуватися останніми яскравими фарбами чекаючи білої зими варто відправитися влес.
Осінній ліс – це дивне видовище! Всі навколо наштовхує на думці, що природа – це художник, у розпорядженні якого залишилися лише фарби двох квітів – жовтого й червоного. Дерева ще не до кінця скинули померле листя й коштують, облямовані кронами кольору призахідного сонця.
Якщо на мінуту зупинитися й перестати шуміти черевиками по жовтогарячому покривалу, то можна почути, що ліс наповнюють тисячі звуків. Це прощальний “концерт” із пташиних голосів, метушливого
шурхоту комах і інших маленьких мешканців, подуву останнього теплого вітру. Зовсім незабаром ліс порине в зимову дрімоту і його огорне дзвеняча морозна тиша
Якщо бути уважним, то можна розглянути на гілках залишені птахами гнізда. Більшість пернатих мешканців ліси зібралися в зграї й відправилися в більше теплі краї, перечікувати холоду. Зрідка серед багряного листя спурхне маленька жовта синичка або вдалині почується мірний стукіт дятла – ці лісові птахи залишаються зимувати з нами. Зовсім більшим везінням буде побачити сойку, глухаря або тетерева, а зимуючих сов ви не зустріне вдень, навіть якщо дуже захочетеся
Якщо вийти на більшу галявину, то можна помилуватися прекрасним природним “гербарієм”. Лісові трави, недоторкані вітром або людиною, застигли в безмовному очікуванні. Сухі й безжиттєві, вони перецвіли й обсипали насіння на грунт уже давно, а тепер смутно шарудять під ногами.
Кинуті в мохи насіння зігріються під шаром снігу, щоб із приходом весни прорості новим соковито-зеленим килимом різнотрав’я. Але зараз в осінньому лісі зелених відтінків більше ні, весь він палахкоче яскравим вогнем листя
Вертаючись із прогулянки додому, обов’язково візьміть із собою осінні сувеніри: упалий жолудь, різьблений кленовий листок. Нехай зимовими вечорами ці символи року, що йде, нагадують вам про ліс, що спить і бачить сни про весняне сонце, моріг і птахів, що вертаються