Розсварилися якось цар і князь. І вирішив перший помститися товаришеві, зробити йому боляче. Покликав цар ката і наказав тому вбити дружину і подивитися, заплаче чи князь. Виконав чоловік «прохання» царську, відрубав жінці голову. Не заплакав князь. Цар, недовго думаючи, наказав і дітей вбити. Не заплакав князь. А король-то в азарт увійшов, тому зупинятися не собірался- аж надто сліз чужих йому побачити хотілося, тому наступними жертвами ката стали батьки. Не заплакав князь. Залишився з близьких лише кращий друг, якого король і наказав вбити, як інших. Ось тут князь заплакав, та так гірко, що аж жорстокий і безсердечний кат разом з ним сплакнув.- Чому після смерті батьків, дітей і дружини ти і сльози не зронив, - запитує здивований цар, пізніше покликав до себе князя, - а після кончини одного так засмутився?- Батьки вже старенькі були, - відповідає князь, - скоро і так померли б. Дружину нову знайти нескладно, вона і дітей народити мені зможе. Зате друга знайти - ой як складно. Багато років витратити треба, щоб знайти справжнього, вірного приятеля. Тому й оплакував я лише його.СенсЦя притча про дружбу, і цим все сказано. Так, в ній не показано, яким був той чоловік, якого вбили, проте хоча б той факт, що лише його смерть оплакував князь, дає зрозуміти, що друг був воістину хорошим. Кожному потрібно зустріти в житті такої людини, яку можна назвати близьким.