Цікавий твір, може використаєш:)
Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі. Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо.
Ось і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин ми присвятимо прибиранню території. Михайло Єршов вигукнув:
—А моя хата скраю!
Діти засміялися.
—А хіба ти мешкаєш у будинку, що поруч зі сквером? — запитала Настя не
то жартома, не то всерйоз.
Вчителька запитала:
—А ви знаєте, що таке хата?
—Це селянський дім в українськім селі, — відповів Василь.
—Але ж ми мешкаємо у місті, — сказав хтось.
—А це означає, що Михайло мав на увазі зовсім інше, коли сказав «моя хата скраю». — Вчителька уважно подивилась на нас, а потім перевела погляд на Мишка. — Нехай він пояснить, що хотів сказати.
Мишко почервонів, але мовчав.
—Зрозуміло, чому він мовчить. Він вирішив зізнатися нам, що прибирання
листя його не стосується.