Автор - mtimcpe
Ответ:
Деякі звертають увагу на християнське виховання, але не доводять його до кінця або залишають поза увагою найсуттєвіші і складніші сторони християнського життя, зупиняючись на найлегших, видимих, зовнішніх. Це незакінчене або не належно спрямоване виховання дає осіб, які старанно дотримуються усіх встановлених порядків благочестивого життя, але мало звертають або й зовсім не звертають уваги на внутрішні рухи серця і на істинний успіх внутрішнього духовного життя...
Вони далекі від смертних гріхів, але за рухом сердечних помислів не спостерігають. Тому іноді й осудять, І вознесуться, і посердяться у почутті своєї правоти, захопляться іноді красою й успіхами, інколи навіть образять когось в пориві незадоволення, полінуються молитися і в молитві розсіюються в метушливих помислах — і нічого їм. Прояви ці — малозначні для них. Пішли до церкви чи помолилися вдома, за заведеним порядком, владнали свої звичайні справи, і — вповні задоволені та спокійні. А що при цьому відбувається у серці, їх мало турбує; між іншим, воно може виношувати зло, і тим знецінювати їх справне благочестиве життя...
Візьмемо тепер такий випадок: той, хто здійснював справу спасіння не повністю, прийшов до розуміння цієї неповноти, побачив свою помилку і ненадійність своєї праці.
Таким чином, дехто навертається від зовнішнього благочестя до внутрішнього. Наштовхують його на це читання книг про духовне життя або розмова з досвідченими на тему у чому суть християнського життя, або незадоволення своїми трудами, відчуття, що чогось бракує і все ніби не так йде. При всій справності він не має внутрішнього спокою; нема в ньому того, що обіцяно істинним християнам — миру й радості від Святого Духа (див. Рим. 14, 17). Коли зародиться в ньому ця спокійна думка, тоді бесіда з досвідченими або книжка розтлумачують йому у чому справа, і вказують на суттєвий недолік в укладі його духовного життя, — недостатність уваги до внутрішніх порухів і самовправляння. Тоді розуміє він, що суть християнського життя полягає в тому, щоб стати умом у серці перед Богом в Господі Ісусі Христі благодаттю Святого Духа і звідти, керуючи всіма зовнішніми діями, все в собі, мале п велике, звертати на служіння триіпостасному Богові, віддавшись Йому цілковито разом зі свідомістю і свободою.