У ХV-ХVІ ст. турецькі феодали в основу своєї політики поклали загарбницькі агресивні війни. Вони захоплювали чужі землі, грабували підкорені народи, брали в полон і продавали в рабство мирних жителів, збирали данину й інші податки. Татарські хани як васали теж мусили брати участь у турецькій експансії. Небезпека знову загрожувала всьому європейському розвиткові, як і під час монгольського нашестя. Особливо багато горя від набігів турецьких султанів і кримських ханів зазнали українці, росіяни та поляки. У 1482 р. кримський хан Менглі-Гірей (1478-1515) напав на Київ, пограбував і підпалив його. Літопис сповіщає, що Менглі-Гірей «град Киев взяв и огнем сожже... полону безчисленно взяша, і землю Киевскую учиниша пусту». Відтоді українські землі майже не знали спокою.У 1450-1556 рр. війська кримських ханів вчинили 86 великих грабіжницьких нападів на українські землі. За своїми наслідками набіги, організовані кримськими ханами, на Україну в ХV-ХVІ ст. були не менш руйнівними, ніж монгольська навала. У результаті — величезні втрати населення, передусім незахищеного міськими мурами, тобто сільського. Демографи підрахували: втрати України від набігів кримських ханів становили 2-2,5 млн осіб.Напади кримських ханів спричинили зникнення української людності на чорноморському узбережжі, а згодом і північніше. Південно-східні українські землі — Наддніпрянщина і Побужжя аж до Полісся й Західного Поділля — систематично спустошувалися. Черкаси, Канів, Кам'янець-Подільський, Бар, Вінниця стають українськими прикордонними