Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи
вибрали елегантність і красу, угорці-любов до господарювання, німці-дисципліну
і порядок, діти Білорусії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці
отримали хист до музики…
Обдарувавши всіх, піднявся Господь Бог зі святого трону і раптом
побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса
коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.
– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.
– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові,
пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт,
у своїй хаті нема правди і волі.
– Чого ж ти не підійшла до мене скоріше? Я всі таланти роздав.
як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю,
зупинив її.
– Є в мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ.
Це пісня.
Узяла дівчина -Українка дарунок і міцно притисла його до серця.
Поклонилась низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в
народ.
З тих
пір і дивує весь світ українська народна пісня