Я дуже люблю море. У нього, наче в дзеркало, милується сонечко. Воно
буває дуже різним: влітку – тепле та лагідне, бурхливе та неспокійне, а
часом і зовсім вкрите льодом взимку. Можна дивитися нескінченно довго,
як воно б’ється хвилями об береги. Море завжди величне, ніколи не
метушиться, нікуди не поспішає, хоч часом може бути схвильованим, навіть
розгніваним. Над його просторами кружляють великі птахи, а свіжий вітер
розносить на великі відстані його сирий аромат.
Українську землю омивають два зовсім несхожих моря – Азовське й
Чорне. Азовське море – найменше й найбільш мілке у світі. Чорне море –
величне й красиве, по ньому ще в античність ходили кораблі древніх
цивілізацій. Азовське море в теплу пору року дуже швидко прогрівається,
має піщане дно й пляжі, по краях яких часто висаджені дерева, зокрема
високі тополі. На такому пляжі дуже приємно відпочивати, адже можна не
тільки засмагати, а й сховатися від пекучого сонця в тінь дерев. Вода
Азовського моря здається сіро-блакитною чи сіро-зеленою.
Чорне море має яскравий чистий колір – лазурний, блакитний, зелений,
воно ніби виблискує на сонці. На пляжах багато гальки та ракушок, хоч
через те не дуже зручно входити у воду – слизько. Чорне море дуже
красиве. Воно глибоке й тому прохолодне навіть у спеку.
Наші моря – скарби природи. Вони багаті рибою, корисними грязями,
зручні для мореплавства. Морське повітря й вода дуже корисні для
організму людини. Нажаль, Азовське море дуже забруднене поруч з великими
містами. Цього не можна допускати, адже це негативно впливає на
екологію взагалі. Треба охороняти моря, адже ніде більше літній
відпочинок не буде настільки приємним.