Духовність – це ідеал, до якого прагнула людина у її власному розвитку, орієнтація на вищі, абсолютні цінності.Як і слово першооснова духовність пов'язана з внутрішнім психічним життям людини, її моральним світом. Також слово часто має відтінки оціночної категорії та пов'язується з релігією. Чітко окресленого значення слово не має. Як термін слово "духовність" використовується у таких науках, як філософія, етика, і богослов'я на означення різних понять так чи інакше дотичних внутрішнього світу людини.Розвиток духовності, у нашому розумінні, — процес позитивних кількісних та якісних змін: 1) у розумовій сфері людини (дитини) — від пізнання предметів та явищ на чуттєвому рівні — до усвідомлення їх сутності та взаємозв'язку. 2) у почуттєво-емоційній сфері — від простих емоцій — до здатності співчувати та переживати духовні стани та почуття; 3) у моральній сфері — від егоцентризму до гуманізму, альтруїзму; 4) у діяльнісно-вольовій сфері — від мимовільних дій — до цілеспрямованої саморегуляції, духовних вчинків; 5) у естетичному світосприйнятті — від споглядання естетичних об'єктів — до естетичної потреби та естетичної діяльності.Цей процес може бути інтерпретований як різновид творчості, оскільки він є індивідуальним шляхом пізнання людиною своєї природи, відкриття власних можливостей та їх реалізації.