В.. Винниченку після новели «Момент» дорікали, що він постає в цьому
творі як співець «вільного кохання». Твердження правомірне, але в тому
сенсі, що це — захоплена молитва красі світу, безмежна вдячність серця
за радість існування, а також гімн перед страшним і прекрасним ликом
Бога кохання.Це ж мовби про оповідання «Момент» написано:
«Головний персонаж залишається майже не названим — це могутня сила
природи». Світ природи вабить своєю гармонією, посилюючи відчуття
недосконалості світу людського. Подібні контрасти характерні для
літератури неоромантизму. Отже, в цьому сенсі новела «Момент» може бути
поставлена поруч з «Intermezzo», «Тінями забутих предків» М.
Коцюбинського, «Лісовою піснею» Лесі Українки, деякими творами О.
Кобилянської (за часом же появи вона випереджувала їх).У творі є і
«винятково загострена думка», що містить морально-філософське начало.
Як це нерідко буває у В. Винниченка, його герой — молодий партієць,
революціонер. Історія подана як спогад оповідача про ним особисто
пережите, вона потрібна для підтвердження певних, сформульованих істин,
морально-філософськихвисновків. Слухачам і читачам пропонується стати свідками любовних пригод героя.