Перший промінець сонця ледь торкнувся землі, як Ромашка про-тягнула до нього свою тендітну біляву голівку, розпрямляючи пе-люстки після довгого сну. Раптом щось забриніло на її жовтому личку. Це Краплинка роси залоскотала ніжну серцевинку. Ромашка засміялася і стрепенулася. Краплинка не втрималася і від несподі-ванки зіскочила з квіточки на листочок. Аж раптом плюхнулась з нього у струмочок, що весело дзюрчав між високих трав.
Потічок поніс Краплинку далеко-далеко. Спочатку вона з цікавістю роздивлялася навкруги. Аж поки потічок не приніс її до бурхливої річки. І тепер вже з острахом Краплинка пливла за течією, яка ставала все бурхливішою.
Раптом завирувало все, а потім стихло, бо річка вже донесла свої води до моря. Краплинка ледве отямилася від такої стрімкої подо-рожі. Вона розслабилася на поверхні морської гладі і ніжилася на сонці. Зовсім скоро їй стало так легко-легко на душі, що вона віді-рвалася від поверхні моря і полинула у височінь.
А високо в небі вже кружляли мільйони інших краплинок. Їх ставало дедалі більше і більше. Вони збиралися у великі пухнасті хмарки.Та скоро всім забракло місця. Бідолашна Краплинка задиха-лася від тисняви, її штовхали з усіх боків роздратовані товаришки. Вони так кричали одна на одну, що вдарив грім. А розгнівана хмара виштовхнула нахаб зі своїх обіймів.
Вільно стало Краплинці. Радісно летіла вона вниз разом з подру-жками. І не лякала її невідомість. Бо відчувала Краплинка, що там, на землі, її чекають.
Веселим дощем пролилися краплинки на дерева, будинки, спраг-лу землю. А наша добра знайома впала в обійми Ромашки і радісно вигукнула :
- Ось так зустріч! Привіт, Ромашечко. Я знову тут!