Прийшла весна. Прокинувся ведмідь, потягнувся та виліз зі свого барлогу на білий світ. Сидить, гріється на сонечку. І ось побачив він сороку, яка йому восени допомогла барліг знайти. "Доброго тобі дня, білобоко!" - привітав пташку ведмідь. "Як справи?" "Добре справи, ведмедику" - відповіла йому сорока. "Весна-красна прийшла, час гніздечко робити, пташенят виводити..." "Це добре", - каже ведмідь. "Якщо тобі вовни м'якенької буде треба для гнізда, так ти не соромся, прилітай до мого барлогу - там її багато..." "Щиро дякую" - каже сорока. "Неодмінно прилечу".