Отже
Котляревський подає нам відомості і про українські народні інструменти, і танці. В «Енеїді» є сцена, де описано бенкет у Дідони, на якому: Бандура горлиці бринчала, Сопілка дуба затинала, А дудка грала на балках; Санжарівки на скрипці грали, Кругом дівчата танцювали В дробушках, в чоботях, в свитках. Троянці вміють хвацько «садити третяка», гаца-ка, гайдука. Про це ви можете також згадати. Тільки, будь ласка, не плутайте незнайомі страви з незнайомими назвами танців чи пісень, щоб Еней не їв «гайдука», а троянці-не танцювали «каплуна». Не забувайте, що троянці - це переодягнені запорожці, і співають вони пісень не римських і навіть не звичайних українських (щось на зразок «Несе Галя воду…»), а своїх, козацьких: про Сагайдачного, про Січ, Полтавську перемогу, про голодний рік. Можете в своєму творі згадати і про образотворче мистецтво.
Яскраво видыляэться народність поеми в описах потойбічного світу - пекла і раю, того підземного царства, куди потрапляють душі померлих. Крізь прозорий серпанок бурлескно-травестійної оповіді про життя грішників у пеклі і праьедних душ в раю ви легко впізнаєте взаємини між людьми, їхні звички, натури. Так, так, це оті ж сільські досвідки, вечорниці, що їх увічнили у своїх творах і безсмертний Гоголь, і Квітка-Основ’яненко. Пояснюю, що таке вечорниці. Це був своєрідний університет культури на селі, де розкривалася і виблискувала скарбниця людської мудрості. Сюди залюбки сходилася молодь. На вечорницях часто знайомилися і освідчувалися в коханні; звідси нерідко починався шлях подружнього життя, назавжди єдналися долі дівчини та хлопця. Схоже це на сучасні дискотеки? Мабуть, схоже, тільш, звичайно ж, музика була інша, і магнітофонів не було.Ну что-то такое