Автор - diiiaaanaaa
Душевна криза Петра поглиблювалася. Якось він сказав Максимові, що заздрить сліпим старцям, яких холод і голод примушують забути про страждання, що завдає їм сліпота. «. — Я помінявся б з останнім жебраком, бо він щасливіший за мене. Якби я був просто жебраком, я був би менш нещасним. ..і від злиднів я страждав би менше, ніж страждаю тепер... Моє життя наповнене самою сліпотою. Ніхто не винен, але я нещасніший за всякого жебрака». Даремно намагався Максим довести Петрові, що на світі є горе набагато більше за його власне. «— ...для тебе існують звуки, тепло, рух... тебе оточує любов...