Автор - anretwinovicys
Твір-роздум " Українська мова-відображення нашої національної культури»
Мова-це духовна скарбниця нації, її серце, словом людина може передати найпотаємніше, свої мрії, бажання, надії... Але чи замислюємося ми над усією значущістю цієї скарбниці, і тим, що саме по ній сприймають народ, його звичаї, традиції? На мою думку, Українська мова-відображення нашої національної культури, адже вона пройшла крізь усі заборони разом з народом, який, на жаль, тепер цурається її, показуючи неповагу, перш за все до самого себе.
Прикладом того, що саме в слові культурна сила народу є те, що наша мова має складний шлях розвитку і численні заборони щодо її визнання. Однак українці об'єднувалися і робили все, щоб їх слово удосконалювалося і передавалося нащадкам з покоління в покоління. Саме таким чином до нашого часу дійшли культура,досвід, мудрість, звичаї предків, бо вони занесли до мовної скарбниці все те, чим можемо пишатися зараз ми. Була б Україна відома, якби не мова, якою писали свої безсмертні твори видатні письменники і поети, такі, як Шевченко, Франко, Леся Українка, Котляревський. Я думаю, що ні, адже саме по цих людях світ знає Україну. Тому слово - колодязь з якого ми черпаємо розумі красу наших традицій, за якими можна побачити культуру нації.
Іншим прикладом того, що мова є відображенням народу є його ставлення до рідного слова. На жаль, в сучасні часи більшість людей, які проживають на території України, спілкується таким - собі на суржику, тобто змішують іноземні слова з українськими, або ж взагалі говорять російською, тому що державної мови цураються і вважають її непрестижною. Особисто я знаю тільки кількох людей, які не враховують ці нові тенденції мовлення. Інші ж на питання чому ти не говориш рідною мовою сміються в обличчя і кажуть, що це не модно. Я не схвалюю такого ставлення, тому що мова - це багатство, послане Богом народу і не можна відмовлятися від неї, як роблять це люди в нашій країні. Це загрожує занепаду і зміні слів, що формуються протягом століть. Олесь Гончар говорив: «Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може викликати поваги до себе», і це дійсно так, адже люди, які не мають поваги до духовної скарбниці свого народу, духовно вбогими. Я сподіваюся, що українці це зрозуміють, тому що мова-обличчя нації, її культури, тому якщо ми хочемо, щоб Україну поважали інші, то повинні навчитися поважати своє слово і перш за все себе.
Отже, мова - це відображення нашої культури, бо вона показала через що пройшов наш народ, вистояла всі заборони, як переконливо свідчать про це наведені епізоди і приклад з власного життя.